Коли він почав опритомнювати, то побачив, як над ним маячить худенька темноволоса медсестра, якій на вигляд було років тридцять, як він тепер думає, і зростом вона була десь метр-шістдесят. Вона чекала в черзі до таксофону, коли Тоні дзвонив матері та його вдарила блискавка. Поруч із нею стояла її 15-річна дочка. Доктор Сікоріа так ніколи й не дізнався ані ім'я медсестри, ані її дочки. Він ніяк не міг запитати - настільки сильним був біль. Удар блискавки, який відправив його в політ, потрапив йому в рот, і, на його думку, він не помер лише тому, що блискавка втратила частину своєї потужності, бо, можливо, пройшла спочатку крізь будівлю павільйону, і тільки після цього вибухнула спалахом з телефону, вдаривши його по лівій стороні губ. Потім вона вийшла через ліву ногу.
Коли він повернувся до життя, обидві ці частини його тіла палали в агонії. І його тулуб також почувався не дуже добре. Темноволоса медсестра застосувала серцево-легеневу реанімацію, і від цього все заболіло ще більше.
З його рота вилетіло пару слів на адресу рятівниці. Пізніше він буде з жахом згадувати ті слова. Настільки це було чванливо та пихато. Ті слова були безглузді.
- Усе добре. Я лікар.
- Ще хвилину тому, - сухо відповіла медсестра, - ви лікарем не були.
Немає коментарів:
Дописати коментар